Про мене

Мене звати Олена Земляченко. Я коментаторка планетарію та авторка культурно-освітніх проєктів, пов’язаних із зоряним небом.

​

Я народилася в Україні та почала свій шлях у Харківському планетарії, де вперше по-справжньому відчула, що астрономія — це не лише наука, а й спосіб говорити з людьми про світ, про захоплення і про місце людини у Всесвіті. Саме там сформувалося моє бажання розповідати про зорі так, щоб вони ставали близькими кожному, незалежно від віку, мови чи досвіду.

​

Сім років я працювала в Харківському планетарії. Можливість поєднувати науку, емоції та живе спілкування з людьми зробила планетарій особливим місцем у моєму житті.

​

В квітні 2022 року я евакуювалась до Японії у зв’язку з повномасштабним вторгненням росії в Україну. Я не знала мови, не мала знайомих та ніколи не була в Японії до цього. Тому навіть не підозрювала, як складеться моє життя далі.

​

Перші дні в Японії були дуже складними та тривожними.Навколо були незнайомі люди, інша культура та мова, якої я зовсім не розуміла. У той момент мені здавалося, що все моє попереднє життя залишилося дуже далеко.

​

Я була впевнена, що більше ніколи не зможу працювати в планетарії. На той час українців в Японії було близько 2000, тому я розуміла, що в тут немає місця для українських програм.

​

Але саме тоді я вирішила спробувати щось змінити. Я написала листа в JAXA, Японське агентство аерокосмічних досліджень, щоб дізнатися, чи існує для мене хоч якась можливість продовжити роботу у сфері астрономії.

​

Відповідь була негативною, але моє резюме переслали Японській асоціації планетаріїв. Через деякий час я почала отримувати повідомлення від працівників японських планетаріїв, які запрошували на екскурсії та висловлювали підтримку.

​

Так я поступово повернулася до світу планетаріїв уже в Японії.

​

Вже в лютому 2023 року пройшла моя перша програма в одному з найбільших планетаріїв Токіо. 

​

Згодом, завдяки підтримки великої кількості людей, з 2023 до початку 2026 року я змогла провести більше 70 програм. Для мене це стало не лише професійним продовженням мого шляху, а й способом знову відчути себе частиною світу, який я люблю.

​

Сьогодні я працюю з планетаріями та освітніми майданчиками по всій Японії. Завдяки цій роботі я змогла побачити дуже різну Японію та познайомитися з великою кількістю людей, яких об’єднує любов до неба та астрономії. Багатьох із них я вважаю своєю японською родиною, без підтримки якої я б не змогла нічого досягти.

​

Я працюю з різними форматами — від лекцій та програм до міжкультурних ініціатив, які поєднують український і японський погляд на зоряне небо. У своїй діяльності я прагну поєднувати науку, історії неба та культурний контекст, створюючи досвід, який не лише інформує, а й надихає.

​

Почитати статті або мої інтерв’ю можна за посиланням: тут.

​

Особливе місце в моїй роботі займає ідея культурного мосту між Україною та Японією. Я вірю, що зоряне небо є спільною мовою для всіх людей, і через нього можна краще розуміти одне одного, незалежно від кордонів і відстаней.

​

Сьогодні я продовжую розвивати освітні та культурні астрономічні проєкти в Японії, досліджую нові формати роботи з авдиторією та шукаю способи зробити науку ближчою, живою і натхненною.

​

Одним із найважливіших проєктів сьогодні є  проєкт «Віртуальний Харківський планетарій». Разом з командою волонтерів, ми працюємо над створенням цифрового простору, у якому можна буде побачити 3D-модель довоєнного Харківського планетарію та зберегти пам’ять про це місце.

Детальніше про проєкт : тут.

​

Мій шлях від Харкова до Японії навчив мене дуже простій речі: навіть у найтемніші часи люди можуть підтримувати одне одного через спільні мрії, науку та бажання дивитися в небо.

​

Бо у нас одна Земля і одне небо на всіх.

 

Якщо ви хочете запросити мене провести програму в планетарії або школі, будь ласка, звертайтесь за електронною поштою або заповнивши форму нижче. 

​

Зустрінемось під зоряним небом!